Крістофер Стріт Дей - парад під@расів

[pepefinofinodelgado]

Пообідавши в Манго, я вирішив трохи прогулятися центром. 
Але раптом я зрозумів, що паркуватися мені ніде. Не те що паркуватися, навіть проїхати нікуди не можна, все перекрили кляті поліцаї. Центр став у довжелезних пробках. "Бам, бам, бам" - били дзвони Кьольнер Дому, намагаючись прогнати з вулиць нечисть.
"Чур мене, чур", - хрестились багаточислені кьольнські монахи й монашки, відвертаючи очі. З ринкової площи пливла над містом музика Модерн Толкінг. 
Що воно за чортівня, подумав я.
Ой, лишенько, та це ж Крістофер стріт дей, знаменитий парад під@расів! Як я міг забути! Яка ганьба! Така подія в місті, а фотоапарат лишився дома. З чудовим новеньким 300-міліметровим об"єктивом! Ви уявляєте що це означає? Що це означає для мандрівника й фотографа Пепе? Що я назнімаю на галіму камеру телефона? Та й стрьомно якось знімати колоритних напівголих дядечок в шкіряних костюмчиках. Ще морду начистять, а мені на роботу завтра.
Місто заполонили ЛГБТшники всіх мастей, видів, сортів, розмірів і уподобань. 
Шикарні лесбіянки, вихолені геї, жахливі трансвестити й трансвеститки.
Все це цілується, милується, гуляє, розмальовується кольорами веселки, п"є пиво і їсть сосиски.
І коли дивишся на всю цю фейєрію, навіть і собі хочеться побути трошки геєм (ой, лишенько, що ж це я верзу).

Дівчата, як завжди, найкращі:
 


А трансвестити, як завжди, найжахливіші. Проте, привертають увагу.


Багато років символом  свята  являється отакий надувний вагончик німецької залізниці.
Залізниця - один з головних спонсорів ЛГБТшного дійства. А до толерантності треба привчати з дитинства, да.
 

Крістофер стріт дей сягає історією в 1969 рік, коли відбувся перший гей-парад в Нью-Йорку. З тих пір паради мандрують світом, а в Кьольні на постійній основі Крістофер стріт дей святкують з 1991 року.
Щороку цей гей-парад відвідують близько мільйона глядачів (не знаю, скільки з них ЛГБТшних).
На параді геї не тільки веселяться. Нагодою користуються для різноманітних освітніх заходів, спрямованих на бортьбу зі СНІДом. Традиційна демонстрація проти податкової дискримінації нетрадиційних пар незмінно збирає величезну кількість глядачів та співчуваючих.
Парить, час від часу накрапає невеликий дощик, але людей на вулицях не меншає.
Над містом стоїть запах смажених сосисок, а в повітрі витає музика Модерн Толкінг.

Ну от чим я можу завершити розповідь про таку фейєрію?

Хіба що віршиком. 

Я ходив на гей-паради, 
Геї були дуже раді.

Чао!