pepefinofinodelgado / Entries tagged with німеччина

Пообідавши в Манго, я вирішив трохи прогулятися центром.
Але раптом я зрозумів, що паркуватися мені ніде. Не те що паркуватися, навіть проїхати нікуди не можна, все перекрили кляті поліцаї. Центр став у довжелезних пробках. "Бам, бам, бам" - били дзвони Кьольнер Дому, намагаючись прогнати з вулиць нечисть.
"Чур мене, чур", - хрестились багаточислені кьольнські монахи й монашки, відвертаючи очі. З ринкової площи пливла над містом музика Модерн Толкінг.
Що воно за чортівня, подумав я.
Ой, лишенько, та це ж Крістофер стріт дей, знаменитий парад під@расів! Як я міг забути! Яка ганьба! Така подія в місті, а фотоапарат лишився дома. З чудовим новеньким 300-міліметровим об"єктивом! Ви уявляєте що це означає? Що це означає для мандрівника й фотографа Пепе? Що я назнімаю на галіму камеру телефона? Та й стрьомно якось знімати колоритних напівголих дядечок в шкіряних костюмчиках. Ще морду начистять, а мені на роботу завтра.
Місто заполонили ЛГБТшники всіх мастей, видів, сортів, розмірів і уподобань.
Шикарні лесбіянки, вихолені геї, жахливі трансвестити й трансвеститки.
Все це цілується, милується, гуляє, розмальовується кольорами веселки, п"є пиво і їсть сосиски.
І коли дивишся на всю цю фейєрію, навіть і собі хочеться побути трошки геєм (ой, лишенько, що ж це я верзу).

Дівчата, як завжди, найкращі:

20140706_163215[1]

А трансвестити, як завжди, найжахливіші. Проте, привертають увагу.
20140706_163831[1]

Багато років символом свята являється отакий надувний вагончик німецької залізниці.
Залізниця - один з головних спонсорів ЛГБТшного дійства. А до толерантності треба привчати з дитинства, да.

20140706_164946[1]

Крістофер стріт дей сягає історією в 1969 рік, коли відбувся перший гей-парад в Нью-Йорку. З тих пір паради мандрують світом, а в Кьольні на постійній основі Крістофер стріт дей святкують з 1991 року.
Щороку цей гей-парад відвідують близько мільйона глядачів (не знаю, скільки з них ЛГБТшних).
На параді геї не тільки веселяться. Нагодою користуються для різноманітних освітніх заходів, спрямованих на бортьбу зі СНІДом. Традиційна демонстрація проти податкової дискримінації нетрадиційних пар незмінно збирає величезну кількість глядачів та співчуваючих.
Парить, час від часу накрапає невеликий дощик, але людей на вулицях не меншає.
Над містом стоїть запах смажених сосисок, а в повітрі витає музика Модерн Толкінг.

Ну от чим я можу завершити розповідь про таку фейєрію?

Хіба що віршиком.

Я ходив на гей-паради,
Геї були дуже раді.

Чао!

Паша-готель, а точніше бордель, знаходиться у Кьольні і являється найбільшим борделем Європи.
З архітектурної точки зору ця будівля виглядає не дуже гарно, пофарбована в синій колір і з величезною рекламою паша-горілки, шмурдяка місцевого розливу. Цікавий же готель Паша в першу чергу начинкою.
Кімната в готелі коштує 180 € на день, і знімають іх повії задля того, щоби водити своїх клієнтів. Деякі дівчата в кімнатах і живуть, деякі знімають собі житло десь у Кьольні чи околицях, а в бордель ходять лише на роботу. За сплачену суму дівчата отримують охорону, харчування, регулярне медичне обстеження і пристойні умови праці. Окрім плати за кімнату повії сплачують ще й муніципальний секс-податок у розмірі 20 €. Проституція в Німеччині легальна. Повії сплачують податки, а навзамін мають право на допомогу по безробіттю, пенсію та інші державні соціальні виплати.
Вхід в бордель коштує 5 €. Дівчата сидять у холлах та коридорах готелю, і далі клієнт домовляється про послуги й ціну безпосередньо з повією. Плату повії забирають собі - вони працюють незалежно від борделю і не мають сутенерів. В готелі є також стриптиз-бар та клуб, де працюють звичайні правила. Дівчата підсажуються до клієнтів, і спілкуються з ним, ніжно притискаючись, поки клієнт платить за коктейлі дівчат. Далі потрібно домовлятися окремо.
Якість дівчат та послуг росте з номером поверху. Чим вищий поверх, тим дорожчі й кращі дівчата. На першому ж поверсі працює глорі хоул (хто знає, зрозуміє). Там можна вдовольнитися за 30 €.
Готель відомий своїми ексецнтричними акціями, які проводяться мало не кожного року.
За однією з акцій, бордель надавав безкоштовний пожиттєвий абонемент тим клієнтам, які згодяться витатуювати у себе на руці логотип закладу. Погодилося близько 40 кьольнців. Працює також знижка для людей пенсійного віку. Дідусеву курагу дівчата помусолять за 50% ціни.
Найбільший бордель Європи - Паша-готель Кьольн - відвідують щодня близько 1000 клієнтів. Навіть шикарна кьольнська філармонія не може похвалитися таким відвідуванням. Ну а мене ж, як урбаніста, готель теж зміг порадувати. Прямо біля входу облаштована пристойна велопарковка. :)

"Франкенштейна" написала англійська письменниця Мері Шеллі понад 150 років тому.
Чого ще можна було очікувати від дочки викладачки-феміністки й журналіста-анархіста?
Але от чого особисто я ну ніяк не очікував, так це того факту, що замок Фракнкенштейн існує насправді. Більше того, він знаходиться зовсім недалеко від Дармштадта - німецького містечка, про яке вже якось писав, і повз яке неоднразово проїжджав.
Ось так виглядає цей замок:

Мері Шеллі, разом зі своїм чоловіком, поетом Персі Шеллі, подорожувала Швейцарією і Німеччиною у 1820х роках. Дослідники творчості письменниці стверджують, що назву для свого роману вона запозичила саме з цієї споруди. Тепер відвідати замок коштує один євро, у його підніжжя розташувався ресторан, і ексцентричні німецькі пари гуляють там весілля.

Бачите, як добре мати при собі 300-міліметровий об"єктив? Люди гуляють весілля, а я їх - клац - сфотографував здалеку.
Побажаємо молодим усього найкращого! Сподіваюсь (комментар для читавших роман), монстр не проникне у спальню молодят і нікого не задушить.

Нещодавно я розповідав дуже красиву аахенську легенду про вовчицю й Диявола в аахенському соборі. Але собор цей знаменитий у католицькому світі зовсім не легендою. В Аахенському соборі, у золотій скрині за броньованим склом, зберігаються важливі християнські реліквії: сорочка Діви Марії, пелюшки Іісуса Христа та полотнище, в яке загортали відрубану голову Іоана Хрестителя. Один раз на сім років реліквії дістають зі скрині та один тиждеть виставляють в соборі для бажаючих поклонитися святиням. Паломники з усього світу стікаються до маленького містечка Аахена на заході Німеччини, фактично, на кордоні з Бельгією, щоби подивитися на Христові Пелюшки та Марїїну сорочку. Минулого разу Аахен відвідало близько ста тисяч паломників. А цього разу подивитися на святині вирушив і ваш покірний слуга мандрівник Пепе. Спеціально для нього реліквії вийняли із золотої скрині, тож ви маєте можливіть подивитися на них крізь об*єктив мого фотапарата. Ну і всім іншим, хто цьогодня був в Аахені, також повезло, тож не дивуйтеся кількості допитливих німців у кадрі.

Сорочка Діви Марії - це єдиний об"єкт, який після відкриття скрині розгортають. Всі інші реліквії залишаються перев"язаними товстенькою жовтою стрічкою. Їх не розгортають, бо є чималий ризик що святині будуть пошкоджені або просто розсиплються.

Люди вишиковуютья у довгу чергу, щоб роздивитися сорочку. Деякі просять служителя доторкнутися до неї іконкою, книжечкою або платком, сподіваючись освятити ці предмети. Прагматичний Пепе одразу зауважить - навряд чи це допоможе, адже вченим одного разу вдалося випросити у святих отців невеличкий шматочок реліквії для радіовуглецевого аналізу. Як це не прикро, аналіз показав вік приблизно 240 р. нашої ери. Не думаю, що Марія прожила так довго. Правда, у коментарях до праці вчені зауважили, що розмір зразка був дуже малий, і дослідження більшого шматочку може пролити більше світла на вік маріїного плаття. Однак більшого шматка у цекровників випросити не вдалося. За офіційною версією, жаль пошкоджувати святиню заради допитливості дослідників. За неофіційною... Ну, ви мене розумієте.
Пелюшки Христа та Полотнище, в яке загортали голову Іоанна, на превеликий жаль, не підписані, тож ідентифікувати хто з них хто не є можливим.

Одак, я думаю, вони теж не дуже справжні.
Взагалі з реліквіями і мощами цікава ситуація. Один історик якось розповідав мені, що якщо усі мощі Діви Марії, що зберігаються по всьому світові, зібрати в одному місці, то вдастся реконструювати аж цілих сім скелетів цієї святої людини.
Ну що ж. Повіримо набожним аахенцям: сорочка справжня, як і інші святині. Пройдемося вуличками цього давнього міста, послухаємо радісні дзвони, що сповіщають округу про відкриту золоту скриню, роздивимось святкові прапори, розвішані на усіх вежах міста, і... повернемось додому.
Адже, незважаючи на святині, в Аахені добре, але дома - краще.

Поки на сході та півдні йде війна недалеких інтеллектів, Пепе веде активне культурне життя.

Мені можна дорікнути недоцільність лекговажних постів у нинішній ситуації. Але життя продовжується, культура робить нас добрішими, та й сюжет і постановка опери Аїда, що її мені нещодавно пощастило відвідати, несподівано гармонійно вписується в український конфлікт. Тож я наперед відкину усі можливі звинувачення і розповім про оперу, яка вже декілька днів не виходить у мене з голови.

Театр Бонна чимось схожий на наш Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра: така ж сіробетонна будівля десь 70х років, аналогічних розмірів зал, ба навіть інтер”єр здався мені знайомим до болю. Щоправда, театр Бонна вигідно відрізняється величезним балконом, на якому в антракті мирно попивають шампанське або різлінг і милуються краєвидами Рейну німецькі бабусі й дідусі — основний контингент відвідувачів німецьких театрів. Одна така пара сидить біля нас. Дідусь уже прилаштовується зручніше, щоб подрімати, а всезнаюча сива-сива бабуся, на яку, мабуть, трохи збуджуюче подіяв келих різлінга, вголос читає програмку, супроводжуючи читання коментарями спеціально для свого дідуся. Якому, схоже, все одно.

За ті 10 місяців, що я провів у західній Німеччині, я вже трохи звик до мінімалістичних декорацій, сучасних костюмів і неоднозначних трактувань, але Аіда! Аіда — це Єгипет, фараони, піраміди, Аіда — це колісниці, давньоєгипетські божества і ритуали, яскраві костюми і бойові слони. На сцені просто зобов”язана була стояти піраміда, або сфінкс, або хоча б якийсь нещасний обеліск! Але ні. Механізована завіса повільно поповзла вгору, і стало зрозуміло, що давнього Єгипту ми на сцені не побачимо.

Дія опери перенесена на багато років вперед, але важко локалізувати час і місце. Мабуть, це Єгипет часів відкриття Суецького каналу — адже спеціально до цієї події і була написана Аіда Верді. Єгипту загрожує вторгнення ефіопів, і вирішується, хто поведе єгипетські війська в бій на захист Вітчизни. Виконати цю священну міссію бажає Радамес: за традицією, єгипетьский фараон виконує будь-яке бажання переможного воїна. Радамесу не потрібні ані високі титули, ані земельні наділи, ані тисячі рабів. Лишень одного попросить він у фараона, якщо переможе. Звільнити Аіду, ефіопську рабиню, що прислужує у дочки фараона — адже він кохає її до безтями.

Аіда переконливо чорна. Уродженка північної африки, хоча і громадянка Канади, Яннік-Мюріель Ноа несподівано органічно вписується в роль ефіопської принцеси. Правда, довелося перефарбувати ваксою пів-труппи для наступних сцен. Вона теж кохає Радамеса, але її суперниця — сама дочка фараона Амнеріс, теж поклала око на симпатичного військового. І якщо Радамес переомже, чи може бути більша честь для захисника вітчизни, аніж одруження із фараонською дочкою?

Ну, обійдемося поки-що без спойлерів, може хтось із моїх читачів вирішить сходити на українську Аіду (знаючи український театральний консерватизм, більше аніж впевнений — будуть і піраміди, і сфінкси, і оазиси з верблюдами). Скажемо лишень, що єгиетські війська перемагають ефіопів. У темряві залу чутні автоматні постріли, рев двигунів винищувачів, свист куль і вибухи бомб. На завісу проектують заздалегіть засняту битву іграшковими танками, і саркастичний голос із пропагандистьскими інтонанціями стверджує: наші війська отримали беззаперечну перемогу над варварською ефіопською ордою. Всі чутки про значні втрати наших військ — це пропаганда супротивника. Ми приєднуємо до нашої держави нові і нові территорії. Жити стає краще, жити стає веселіше.

- Прямо як росіяни зараз в Україні, - штурхає свого дідуся всезнаюча бабуся, і він прокидається, і звично угукає.

Перший акт закінчується несподівано прихопивши частинку другого, прямо перд сценою тріумфу.

- Шановні гості! - раптом оглошуть гучномовці — через двадцять хвилин почнуться торжества на честь перемоги наших доблесних військ над ворожою варварською ордою. Тим часом в буфеті театру на вас чекають охолоджені алкогольні і безалкогольні напої. Вхід на церемонію тільки за квитками. Будь-ласка, не загубіть їх в буфеті театру.

У сцені тріумфу заворожує все: кошики з закривавленими руками варварських ефіопів, які підносять в якості подарунка фараону, бойові крокодили, яких виводять на сцену дівчата в костюмчиках із секс-шопа, фарсові, увішані медалями ветерани, без рук, без ніг, з виряченими отупілими очима, в захопленні махають милицями фараону

- Дивись, - коментує сцену всезнаюча бабуся — прям як росіяни до Путіна!

Навіть незрозумілі “Двійняшки з Мемфіса” і трохи пришелепкуваті бойові слони виглядають органічно на сцені маленького театру в Бонні.

Мабуть Аіда виглядає велично на сцені будь-якого театру світу. Це шедевр Верді, найкраща з його опер, братися за яку він так не хотів, і лише щедрість та наполегливість віцекороля Єгипту, що пообіцяв Верді за оперу 150.000 франків золотом, стала вирішальним аргументом. Хоча у листі з пропозицією віце-король також зазначив, що якщо Верді відмовиться, то у світі знайдеться багато талантів, як-от головний конкурент Верді, пан Вагнер, що зможуть написати оперу принаймні не гірше, якщо не краще. Подейкують, що цей коментар зачепив Верді навіть більше, аніж названа сумма.

Мабуть, я завершу цю коротку розповідь одним словом — трошки молодіжним, і що не відповідає високому оперному стилю (хоча і відповідає стилю постановника Дітріха Хільсдорфа) — словом “класно”.

А, ну да, і якщо вам цікаво, чим все це дійство скінчилося, то, так і бути (спойлер!), відкрию вам таємницю. Всі помруть. :)

Чао!

P.S.: Хммммм... А відео з Vimeo не вставляється, чи шо? Ну дам хоч посилання:
http://vimeo.com/88767175
http://vimeo.com/88432312

Profile

Pepe Finofinodelgado

Navigation

July 2014

M	T	W	T	F	S	S
	1	2	3	4	5	6
7	8	9	10	11	12	13
14	15	16	17	18	19	20
21	22	23	24	25	26	27
28	29	30	31

Syndicate

Expand Cut Tags

No cut tags

Style Credit

Style: Skin Soft for Trifecta by ninetydegrees
Resources: Subtle Patterns and i n v i s i b l e

Журнал мандрівника Пепе

Концерти та спектаклі, країни та міста

Entries tagged with німеччина

Крістофер Стріт Дей - парад під@расів

Бордель Паша

Франкенштейн

Сорочка Діви Марії

Шедеври про кохання і війну